Мабуть, усім нам часто доводилося чути, що люди на Євромайдані стояли за наша майбутнє. За нас вони боролися та перемагали, за нас страждали та гинули. І саме на нас поклали головне завдання - продовжувати свою справу.
Але чи зможемо ми це зробити, якщо навіть не до кінця розуміємо, що відбулося.

Під час Революції Гідності Україна втрачала найкращих. Це були студенти, які жадали змін, професори, агрономи та приватні підприємці, які втомились від брехні, багатодітні татусі та ще зовсім молоді юнаки. Їх всіх об'єднав Майдан.

Терпопільщина втратила семеро своїх земляків. Найстаршому було 32 роки, а наймолодшому тільки виповнилося 17. Вони щодня дивляться на нас з портретів, розвішаних у кородирах і класах, усміхаються зі стендів і плакатів, які завжди стоять у школі.

Повз них кожного дня проходять учні. Вже 5 років навчальний день у школі розпочинається з молитви та виконання гімну України.

Потім усі розходяться по класах, починається звичайний робочий день. у кожного з учнів свої справи, проблеми та переживання. І більшість вже за кілька хвилин не згадає за кого молився та чому співав гімн.

Минулого тижня у школі проходив захід, присвячений початку Євромайдану. Учням розповіли про Революцію Гідності, її причини та передумови, історії загиблих, спогади, тих хто вижив.